О!!! Я, можливо, розгадав одну свою загадку, щойно. Я приїхав у Київ вчитись чотири з половиною років тому, і був у захваті від того, як багато тут гарних дівчат. Слідкують тут за собою краще, культура жіночості вища. Це чудово. Але вже на першому році навчання не один раз помітив надзвичайних красунь у менш міських місцевостях. Поступово вималювалось таке спостереження: чим ближче до села місцевість, тим вродлишішою буде тутешня найгарніша особа. Таких невимовно прекрасних створіннь значно більше у селах, ніж у містах. А з іншого боку, в Києві дуже важко знайти таку страшненьку дівчину, яких у селах навалом. В цьому всьому вимальовується певна логіка справедливості: якщо немає страшнючих, то не буде й особливих - всі приблизно однакові. Так ось, що я придумав! Це все лише через косметику!!! Чим менше нею користуються, тим оригінальшим є обличчя, і лише тоді воно має шанс вразити у саме серце. Косметика - це стабільність, спокій, впевненість. Відсутність гри. Відсутність чуда. І в цьому немає нічого поганого - для чого вам відкривати себе комусь там. Косметика - маска. І чим її більше, тим менше рідненького в вас.
