sekleta, 55 - 18 сентября 2008 20:35

Львівські кав"ярні.
Між потягом до Вінниці і нашим прибуттям з Польщі - 6 годин. А у Львові дощ, ранньої осені, і творчий вечір Москальця, на який я не потрапила, бо квитків не було.
Гуляла, гуляла, аж поки у туфлях не почало хлюпати. Опинилась на площі Ринок.Вже знайшла "Криївку", але туди без компанії не цікаво, а компанія розбрелась хто-куди. Зайшла в перші-ліпші двері під вивіскою "Колоніальні товари" і потрапили в щось домашнє,чотири столики, відвідувачі між собою знайомі, словом, щось таке, чого у Вінниці не зустрічала, але чула,що таке є..
Я мала намір собі посидіти в куточку , і прозаїчно - підсохнути, а компанія була товаристська, почала знайомитись, тиснути руки і розповідати про себе.
Довелось розтлумачити, що я з Вінниці, а не з Відня ( тричі повторювали), оголосити список місцевих історичностей; дощ йшов на дворі а я слухала, як незнайомі мені люди обговорюють , який фотоапарт кращий, і коли їх друг повернеться в Україну, а їхати він має днями і на рік.
Коли настав час йти, в мене попросили візитну картку. А я не маю візиток, так, принципово, якщо нам судилось ще раз зустрітись, то ми зустрінемось і без карток...
Не знаю, як то виглядає з боку, але таке відчуття,що давно з тими людьми знайома. Може, ми зустрічались в минулому житті?
А може я все нинішнє життя мріяла мати подібних друзів?

• 
• 
•