sekleta, 55 - 24 октября 2008 17:47

Короткий звіт про пошуки могили невідомой княгині.
Частина 3.
Чомусь звіт коротким не виходить. Мабуть,я заразилась вірусом графоманства.
Далі було так.
Завтра ми з Наташею залізли у маршрутку і чемно водія попросили:зупиніться нам біля Лісгоспу. А водій чемно нам відповів, що сам вінницький і де той лісгоп - не відає.
Ми провели опитуваня в маршрутці на предмет мешканців Хмільника, обізнаних з місцевістю. Без особливого успіху . Хтось порекомендував нам вийти біля санаторію. А там - буде наче наш лісгосп.

От їдемо ми собі, їдемо. Всю дорогу балакаємо, бо давно не бачились. Про любов, життя, книжки, археологію...

Недалеко від Хмільника заходять знайомі з мого села, подружня пара з дитиною . Я кидаюсь до них, як до рятувальників:знаєте, де той лісгосп?
Чоловік ніяк не може втямити, аж поки дружина йому не підказує, це лісництво!
"Ага, - каже він, - я вам покажу".
За кілька хвилин вони виходять, суворо наказавши нам вийти на наступній зупинці.

- Ну от,- сумно кажу я Наташі, - навіть не запитали, навіщо нам той лісгосп потрібен..
- І навіщо він вам потрібен?- відгукується пасажирка, що сидить перед нами. - Я всю дорогу вас слухаю, все ви про лісгосп, лісгосп, то навіщо він вам?...

Люблю я людей наших подільських, українських. Завжди знайдеться хтось, кому не байдужі чужі лісгоспи.:)

І ніколи не буде самотньою та людина, яка їздить в маршрутках і любить поговорити.:)

• 
• 
•