sekleta, 55 - 14 марта 2009 22:42

Бувало у вас таке, що прочитаєте книжку і наче по голові вдарили? Отак думаєш над нею, і ніяк забути не можеш. А чого ж вона не забувається: чи сюжет карколомний, чи діалоги майстерні? А ні, зачепила та книжка щось таке в душі, про яке сама не здогадувалась, і не здогадуєшся. Тільки ходиш і думаєш, навіщо Фаулз закінчив "Волхва" цитатою з французького вірша?

Я настільки Фаулзом заморочилась, що купила в оригіналі, думала, переклад неточний. Не допомогло.

Я "Волхва" друзям підсовувала. Відгуки дуже різні. Хтось сказав:" Яка бридота. Наче в багні вимастилась!".

Хтось муркотів про крутизну і все обіцяв книжку повернути. (Чекаю вже два роки).

Ще одна моя подруга впевнено просторікувала: "Що ти говорила про загадки, і стрімкі повороти в сюжеті. Та я на 126 сторінці і вже про все здогадалась.". А потім вона дочитала до 127 і тільки сказала: "А-а-а.."

Вже 8 років, як я вперше прочитала "Волхва". В анотації писалось "про нелюдські експерименти над психікою людини". Хм... Нелюдські експерименти - це не в книзі описано, це сама книга - експеримент над психікою людини.

Тоді ж я виробила собі міру для людей, книг, речей, яка дозволяла визначити, чи варто витрачати на них час. Міра проста: "Чи змінює це мій погляд на світ?" Як змінює - читаємо, спілкуємось, витрачаємо час і натхнення. А якщо ні, пробачте, піду пошукаю чогось вартіснішого.

"Волхв" змінив мій погляд на світ. Книга, в першу чергу, про свободу. Свободу у вчинках, поглядах, творчості. свободу у нав’язуванні своїх переконань іншим, навіть проти їх волі. Свободу кроєння світу на свій смак. Свободу вибору між "чоловіцтвом і звірством".

Короткий сюжет - молодий випускник університету влаштовується на роботу в школу у Греції. Школа знаходиться на грецькому острові. Людей мало. Розваг теж. Юнак зав’язує стосунки з місцевим багатієм, який мешкає на острові вже багато років , має поважний вік і теж нудьгує. Знічев’я він розповідає юнакові різні бувальщини зі свого життя. (оці бувальщини, вставні новели "Волхва" - тема для окремою розмови. Кожна з них могла б стати сюжетом для роману, але автор вмістив їх всіх в один твір, для більшої насолоди читача)

"Волхв" - читання для гурманів. Ви відчуваєте смак кожного слова, кожної літери, кожного персонажу.

Після нього я марно намагалась знайти щось подібне, Ієн Бенкс? прикольно, але не ні. Коельо ? Студентський конспект Фаулза (так про нього написала в одній рецензії, на жаль, не пам’ятаю автора). Кастанеда? Щось схоже. Але Карлосу не вистачило лаконічності Фаулза. Хоча вони обоє непередбачувані і сповідують принцип: головне - не що, а як.

• 
• 
•