sekleta, 55 - 30 марта 2009 18:44

Подорож з Києва до Праги.
Зі всіх сил намагаюсь писати позитив. Поки що виходить не дуже. Трошки слів про дорогу. Ми мали квитки на літак з Борисполя до Праги на 6.55. І щоб не їхати всю ніч з пересадками, зупинились в готелі "Бориспіль".

Готель добре облаштований для мандрівників. В номерах є чайники, і лежать пакетики з чаєм і кавою. А серед телевізійних каналаів - пряма трансляція з Борисполя. Можна дивитись, чи реєстрація почалась, чи літак пролетів.

Раніше там навіть сніданки з 4 ранку готували. Але з 1 березня цю практику відмінили:криза. Щоб ми не вмерли з голоду, видали нам сухий пайок з печива, йогуртів і сиру/ковбаси. Всього вдосталь, а печиво я зараз доїдаю біля комп"ютера.

Десь о 5 ранку ми рушили в аеропорт. На реєстрації бачимо - не має нашого рейсу. Пішли людей питати, де тут на Прагу реєстрація. Стоять довжелезні черги . Діалог для Задорнова:

- Скажіть будь ласка, Ви на Прагу ? - запитую у добродійки в черзі.

Дама повертається до мене:

- А Вам яке діло???

Ну, ми вирішили, що о 5 ранку люди невиспані, і ще трохи поштовхались, аж поки не з"ясували, що це реєстрація для кількох рейсів одночасно.

Зареєструвались, пройшли прикордонний контроль. Залишились ворота безпеки. Тут теж службовці були невиспані. Гаркнули, аби за лінію не заходили ( в інших аеропортах якось не дуже на лінію зважають), самі кошички не брали., а робили те, що кажуть: повернутись, покласти сумку, зняти куртку, пройти через рамку.... В якийсь момент я відчула себе в"язнем коцтабору і подумала, скоро вони роздягатимуть нас догола під приводом безпеки і , що найжахливіше, громадська думка казатиме, що так треба!!!

- Може, вони теж не виспались? Оці службовці біля рамки?

- Ні, - сказала Оленка, - вони просто злі.

На щастя, аєросвіт виявився милосерднішим за естонські авіалінії і стюардеси розносили якесь снідання: чіпси, вафлі та мінеральну воду. З голоду померти не дали.

Але попереду ще чекали чеські прикордонники. Довгенько вони вивчали наші естонські візи. Я не могла зрозуміти, що їм не подобалось. А прикордонник все кивав мені, мовляв, зараз-зараз, і засовував мій паспорт в різні пристрої . Я вже готова була зізнатись, що сама виготовила шенгенську візу за допомогою кольорового принтера і сканера, просто не пам"ятаю, коли це сталося. Через грип. Провал у пам"яті стався.

Але чеському прикордоннику нарешті набридло вивчати мій паспорт. Він проявив пильність, записав номер на полях газети (навіщо?!), штампонув мені в"їзд і я вдруге за ці 30 днів знову опинилась у Європі.

А хотіла в село. Підсніжники збирати. Дивно, чи не так?

• 
• 
•