sekleta, 55 - 12 мая 2009 23:17

Іноді мешканці мого міста мене дивують
своєю несподіваною європейськістю в поведінці.Я, звичайно, ще та жучка, завтра візу оформляти, а у мене кіт не валявся. Ні фотографії, ні страховки, навіть квитків до Києва... От я рушила десь під вечір фотографуватись. Забігаю в салон, прошу зробити мені шенгенське фото, таке розтягнуте. До тих фотокарток маю відповідне ставлення, як у героїні Пікуля :"руки-ноги на місці, згодиться і така для нашого дурника". Аби впізнали.

Фотограф несподівано починає мене з усіх сторін поправляти, то одяг, бо щось негарно лежить, то плечі, то зачіску. Я кажу, яка різниця, аби впізнали. А вона так поважно і весело водночас, каже :"Хай іноземці бачать, які ми гарні!". Я впадаю у легкий транс, але це ще не кінець, і починаю згадувати різні випадки неадекватної, тобто насправді адекватної поведінки людей у нашому місті.

От у березні приїхав до нас один естонський колега. Повела я його снідати. Зайшли у кав"ярню, замовили каву і млинці. При чому, він замовив один солодкий, з вишнями, а один - з рибою.Офіціантка приносить каву і млинець мені, з сиром, а йому - з вишнями. Євген, так звали колегу, виделкою млинець зачепив та й каже :"О, він солодкий, а що є з рибою спочатку не принесли?". Дівчина вибачається, забирає млинець з вишнями (Євген злегка протестує, нехай буде, але офіціантка невблаганна, що ж ви холодний їстимете) і приносить замовлений з рибою. А потім, через деякий час з"являється і перший з вишнями. Я не повірила, вони спекли йому новий млинець! Той, перший, Єген вже поковиряв виделкою, а тут приносять новий гарячий. В супроводі вибачень гарною українскою мовою. У мене ж мову відібрало на ці показові виступи.

А тепер - про мову. Взагалі, Вінниця - місто двомовне, та я завжди вважала, що російською тут розмовляють більше. До минулого літа.

Минулого літа приїхала моя двоюрідна сестра з Мурманської області. Вона українську мову розуміє трохи, якщо в родині розмовляємо, бо всі дитячі канікули провела в наших далеких селах. Сестра з племінницею-студенткою вирішил одразу купити собі картку якогось українського оператора. І тут вона звертається до моєї мами :"Тьотя, пошлі с намі, а то будут об"яснять по-украінскі, вдруг что-то не пойму !" Мама дуже здивувалась і пробувала переконати, що у нас всюди розмовляють російською (крім нашого дому), але ж родичам відмовляти негарно. Пішли вони. Мама здивувалась ще більше, бо абсолютно всі продавці , і в салонах мобільного зв"язку, і в крамницях, і на базарі розмовляли з російськомовною сестрою чистісінькою українською мовою. Я вирішила перевірити, поїхала з ними в Немирів. Водії маршруток, водії автобусів, офіціантки і адміністратори, продавці - всі затято розмовляли українською. Як на замовлення. Врешті, я подумала, що це не дуже ввічливо, сестра ж російська громадянка, а потім зрозуміла, наше двомовне місто настільки звиклодо двомовності, що просто не уявляє, як це хтось української може не знати.

Супер курйоз: інтерв"ю декана факультету по підготовці іноземців нашого технічного університету: "Китайські громадяни, - сказав він,- навчаються у нас рідною мовою . ...Тобто українською ". Повірте, китаєць, який українською мовою розмовляє, це щось ! А темношкірий африканець - це взагалі! На межі культурного шоку.

Отак я собі міркувала, поки їхала на залізничний вокзал по квитки. До кас черги майж ене було, один чоловік щось з"ясовував у касирки. Через якийсь час я зауважила, що він розмовляє російською, а касирка відповідає - українською. Далі стало ще цікавіше.

Підходжу я до віконця, вітаюсь, розказую, що треба мені квиток з Києва на завтра (українською мовою, звичайно). Касирка (не повірите) переходить на російську і починає шукати мені квиток, при цьому перепитує, а чи є в мене квиток до Києва. Російською. Я пояснююю, українською, що взяла вранці, а на зворотній грошей не вистачило (отака я сьогодні гава). Заспокоєна касирка вручає мені квиток, просить перевірити, чи все впорядку, бажає щасливої дороги. Все російською мовою. Я щиро дякую за турботу, і кажу "до побачення". Українською мовою. І ми щасливі і задоволені завершуємо нашу транзакцію.

Тепер скажіть мені, хто вигадав мовне питання в Україні?

• 
• 
•