sekleta, 55 - 31 мая 2009 15:34

Яблуневі хроніки
У мене є кума Люда, а у неї -чоловік Рома. Рома зараз у відпустці за власний рахунок. Так у нього вийшло. А ще у них двоє дітей, яких потрібно годувати, і самим теба щось їсти, тому вони вирішили взяти квартирантів. У свої гарненькі хороми стилю "аля-врємянка". Особливістю цієї хатки є наявність трьох кімнат, з яких дві - прохідні. У першу прохідну вони поселили квартирантів, тобто квартиранток, а далі - розташувались самі.

Забула повідомити, що хатка їхня - біля базару розташована. З невеличкою ділянкою і льохом. Тому квартиранкти в"їхали не тільки зі своїми речами, а ще й з саджанцями, які продавали вінничанам.

Звідси все і почалося. Спочатку я забігла до Роми і Люди на передодні Вербної неділі. Привітати похресницю з днем народження і рушати на далекі села. Тут мене і посвятили в подробиці квартирантської епопеї.

- А що вони продають? - поцікавилась я.

- Та все. Яблуні, груші, черешні, сливки. Троянди, - перераховував Рома.

- Троянди? А які ?

Тут втрутилась Люда. І пояснила, що троянди ті, які плетуться. А сорт називається "Секрет".

- Розумієш, іноді таблички попереплутують, і з кольором - не вгадаєш. Продадуть червону, а вона - білою виявляються. От один минулорічний покупець прийшов і розповідає: купував у вас червону, а вона - біла. А квартирантка не розгубилась і каже: це ж сорт такий, "Секрет " називається.

Я вже зацікавилась:

- А почім?

Тут Рома проявив ініціативу. Раз мені троянда потрібна, він її у квартирантів "позичить".

Повів мене у льох, і з чималої зв"язки троянд ми вибрали кущ для мене. Обмотали його пакетом, аби не кололось і корінням не висохло, і я рушила додому. По дорозі зайшла в універсам, який тепер називається супермаркетом.

- А що це у вас за троянда? - поцікавилась охорониця.

- Та я не знаю, сорт наче "Секрет" називається.

- А почім брали ?

Я вже хотіла сказати, що просто так, подарували. А потім згадала, квіти не даруються, їх або крадуть, або купують. Я не купувала, отже...

- Розумієте, - пояснила я допитливій пані. - Я її... вкрала. А пані - не здивувалась, бо всім відомо,щоб гарно росла квітка, треба її вкрасти.

На цій оптимістичній ноті ми з трояндовим кущем поїхали на далекі села, де благополучно посадили його в благословенну лисогріську землю.

Але Ромина підривна діяльність на цьому аж ніяк не закінчилась...

• 
• 
•