sekleta, 55 - 31 мая 2009 17:31

Якраз добре для п"ятниці, після божевільного тижня, коли , на диво чи на зло, збіглись кілька важливих подій вкупі з відключенням світла, перебоями з інтернетом,спілкуванням з чиновниками, загадковим зникенням кількох довідок та Ганчиним закінченням початкової школи . Якраз добре почитати книгу , "где нет ничего про нас". Казку Едіт Патті. "Схід" (Восток).

Читати про засніжені поля під час літнього дощу, про льодові замки, а на вулиці - квітучі клумби і вже скоро Зелені Свята .

Головне - там ніяких банків, звітів і довідок. В тій казковій країні Норвегії, де одна жінка була надто забобонна і вірила, що доля її дітей залежить від того, в який бік вона дивилась під час пологів. От одна донька народилась "на північ", а мама і тато всім казали, що вона - Схід. Видно, авторка Кастанеди начиталась в юності, але казка від цього не постраждала.

Не скажу, щоб сюжет оригінальний, звичайна самопожертва заради рідної людина, все, як у житті. Але ж майстерно написано. Але ж закручено і заморочено!

Оці білі відмеді, шаманки і ткалі, картографи і моряки! Кларисса Естес сказала б, що авторка оповідає про становлення жіночої особистості, а ця казка є навчальною для молодої дівчини, як слухати себе і знаходити свій шлях в житті.

Не знаю, як там щодо психотерапевтичного ефекту, а ткати після цієї книжки дуже і дуже хочеться. Головна героїня - фанатка ткацького верстата, і я сама незчулася, як почала мріяти про власний. І щось виткати хочеться. З золотих ниток, наприклад. А потім сукню з цієї тканини пошити...

Поки читала "Восток", назгадувала купу українських казок зі схожими сюжетами.

Пам"ятаєте, як дівчина мала сходити залізні постоли, аби знайти свого милого? Чи як милий забував її після поцілунку родичів?

А як плакала кривавими слізьми, і ті сльози невипирались на сорочці коханого. Він оголошував: "Тоді одружуся, як сорочку мені виперуть!". Пралі з царського палацу старались як могли, а сорочка залишалась з кров"ю. І тоді з"являлась головна героїня, яка пройшла все три царства,"перше - чорне, друге - колюче, третє - не лучче", зносила залізні постоли . Вона проводила рукою по кривавим плямам і ті зникали. "Ось моя царівна! "- оголошував царевич. Підступна суперниця гірко плакала ( в кращому варіанті), а в гіршому - її виводили в чисте поле і розривали кіньми.

Що то все має означати ? Такі схожі сюжети в різних казках і в різних народів? Що про це пишуть етнографи? Треба було б подивитись.

Попри всю трагічність сюжету, казка в Едіт Патті вийшла світла, добра і прекрасна. Наче героїня сто разів мала загинути, але у відчай - не впадала, депресія її не замучувала. Вона ткала, вчила іноземні мови, грала на флейті і шукала своє кохання. А що ще можна робити в житті?

До речі, ви знаєте, чому тролі люблять одягатись в кольоровий одяг? От і я не знала. Вони ж живуть у сніговій країні, там все біле. На білому фоні хочеться барви в житті.

А як льодовий міст над прірвою перейти? Теж не знаєте? Тоді читайте.



P.S. Цитата "нет ничего про нас" з вірша "Мне в лицо перегаром дышит моя страна" Ірини Ратушинської , поетеси і захисниці прав людини в СРСР.

P.S. Клариса Естес - письменниця, казкарка і психотерапевт юнгіанського спрямування. В свої книзі "Та,що біжить з вовками (Бегущая с волками) аналізує жіночий архетип в мифах і казках. Туточки ця книга є:http://psylib.org.ua/books/estes01/index.htm.

P.S. Цитата про три царства з вірша Василя Мисика "Чорнотроп".

ЧОРНОТРОП

Неабияке в тебе щастя,
Пройшов ти погані царства:
Перше – чорне, друге – колюче,
Третє – не лучче, –
Сонне-сонне, дрімотне-дрімотне!
Поламав чотириста голов,
Підпираючи жовклі повіки,
Переплив
Ріки,
Повні всякого гаду й ряски,
І прийшов до дівочої ласки.
Полюбила тебе царівна,
Полюбила не знати за що,
Врятувала
Від наглої смерті,
Вирвала
З кремінного полону,
Одвернула усі погоні –
Й принесла до рідної хвіртки:
«Привітайся до тата й нені,
Запитай, чи приймуть невістку,
А я підожду, що скажуть,
Біля старої криниці...
Та, гляди, не забудь про мене!»

Як же всі пораділи вдома!
Обіймають, ведуть у хату,
Застилають столи тесові,
Накликають гостей без ліку,
Щонайкращу посватали дівку
І справляють весілля... Весілля?

Злізла бідна царівна
На сиву вербу,
Дивиться
На веселий бенкет.

Одурив, одурив царівну!
Уставай з-за повного столу,
Іди городом, грядками,
Поспішай царівну застати!
Не дожидай, щоб ліг
Сніг,
Щоб замерзла
На гілці роса,
Щоб вернулась
У казку краса, –
Іди між капустою й кропом,
Іди молодим чорнотропом...

А проґавиш царівну – що можна
Тоді про тебе сказати?
Був
Винозорим коханцем,
А став
Недобачливим дурнем.

Докладніше про Мисика http://vitchyzna.ukrlife.org/9_10_07mysyk.htm

• 
• 
•