sekleta, 55 - 19 августа 2009 16:11

Навіяно постом про способи боротьби з абортами, вичитаному в Інтернеті.Тут http://yusmal.livejournal.com/451954.html подробиці.

Згадала різні випадки, які стосуються цієї непростої теми.
В 2002 році була три тижні у США, стажування для громадських організацій. Як водиться у таких програмах, поселили нас у сім"ях. Ми з колегою потрапили до Моніки, 42-річної розлученої мами трьох дівчаток, старша - школярка старшокласниця от-от мала народити. Одразу ж нам повідомили,що дитину віддадуть на всиновлення,бо і тато малюка - тех старшокласник,ще до всього і наркоман. Ми були здивовані, в тому ж місті жили неподалік тітка, бабуся і дідусь цієї дитини. Невже вони не могла взяти над малям опіку? Родина сказала,що вже бачились з прийомними батьками, і родичі братимуть участь у житті дитини, буватимуть на днях народження і т.д.Справжня Санта-Барбара, ось як ми назвали цю сім"ю (бо кількість дітей, ситуацій, проблем і нетрадиційність їх вирішення нагадувала знаменитий серіал).

Дійсно, спочатку я була шокована таким рішенням, але тепер розумію, що то була дуже і дуже нормальна позиція. Дівчинка не робила аборт, а народжувала дитину. Вона мала можливість продовжити навчання і потім, могла б нормально влаштувати своє життя. Дитина отримувала догляд у люблячій родині прийомних батьків . але разом з тим - любов своїх кревних родичів і зв"язки з ними. І все це - без галасу і нервів, шепотіння "що люди скажуть".
Другий випадок мені розповіли на семінарі з соціальної роботи. Жінка мала трьох дітей, знову завагітніла і вирішила дитину віддатит на всиновлення . Жили вони в маленькій квартирі, чи не однокімнатній, статків не мали особливих, на дітей тоді допомога була символічна, і ось ця жінка подумала,що не буде робити аборт, а віддасть дитину на всиновлення. І тут прокинулась соцільана служба, соціальна працівниця вирушила до жінки додому (вже коли та вже залишила дитину і написала офіційну відмову) і переконала її забрати малюка назад. При цьому соціальна працівниця пишалась цим випадком, як успішно виконаною роботою. Я ж нік не могла зрозуміти, чого вона пішла до цієї жінки? Чому втручалась у життя тієї жінки, без завдання керівництва, без звернення від родини? Просто взяла і пішла до людей додому , бо дитина має виховуватись в сім"ї.
Третій і четвертий випадки - аборти моїх приятельок, в однієї - після згвалтування, в іншої - бо двоє малих, і куди ще третього.
А тепер я думаю, а якби вони сказали, що народять дитину і віддадуть на всиновлення? Їх би заклювали б. Бо неморально. Зате аборт добрий тим, що тихо і непомітно, не засуджуватимуть, бо не знають і не бачать.

Навряд чи це прочитають ті,хто приймає рішення у нашій країні. Але - якщо суспільство хоче боротись з абортами, воно мало б допомогти жінкам влаштувати долю дітей, які народяться у важких матеріальних умовах, чи у неповнолітніх матерів, чи ще в яких випадках. Є сім"ї бездітні, які б взяли дитину на всиновлення, то мала б бути ще мережа притулків, де жінки, у випадку потрібності, могли б жити під час вагітності.
Щось таке.

• 
• 
•