sekleta, 55 - 12 ноября 2009 22:59

Чай під Градського п’ємо собі з приятелькою. Вона розповідає місцеві новини.
- А як там мої родичі? - запитую. (Вона з іншого міста, там живуть мої дядько і тітка, в третіх, здається, але по Лисогірських просторах - ще й сусіди колишні, город в город)
- То ти не в курсі ? Дядько твій - депутат міської ради!
- А від кого ?
- Не знаю, хіба тепер розбереш.

Я починаю переживати, хоч би не від комуністів, бабуся його ні дня в колгоспі не працювала, все життя совітів проклинала. Ліда ж ставиться до зміни політичних поглядів спокійніше.

- От і мій батько, - каже вона, - комуністів підтримує. А дідусь, між іншим, теж був ну, ніби розкуркулений.

Тепер вже я дивуюсь. Ні Ліда, ні її шановний тато ніяк не виглядають на селян. Зрозуміло, ми всі давно вийшли з своїх сословій, але ж не настільки. Селянське походження в третьому покоління ще й як помітно. Навіть з численними дипломами про вищу освіту нащадки селян все одно умудряються тримати город і сушити яблука. Незалежно від місця їх проживання. Друг мого брата, супер-пупер програміст, в Канаді розробив город біля будинку. Замість газону. А Ліда наша - в найтяжчі роки інфляції голодувала, але город не садила. Не виходило в неї.

- То як же твоїх прадідів розкуркулювали?
- А, в них, розумієш, банк був. Власний. В Самарі.

• 
• 
•