sekleta, 55 - 9 декабря 2009 21:13

Якщо чесно, то у мене трохи депресія. Не впевнена, чи депресія може бути трохи, але от у мене якраз така, трохи, не та, страшна, яка огортає тебе сірим смутком-безнадією, а така собі маленька, зморено-сонна, наче і не втомилась, а відпочити хочеться...
Правда, останні десять днів я працювала без вихідних. Об"їздила купу населених пунктів, від столиці до самих Березівок і Брацлава, щось говорила, писала, переконувала, щось зробила, а ще більше - залишилось незробленим.
Але от дивно, скільки б не було справ, я завжди знаходила час на писання. Раніше. А цього разу - як заціпило. Ні словечка про моє життя, мої думки, мої пригоди. Писала тільки про книжки.
Що значно покращило мій блог Хата-читальня, який я веду на blox.ua. Тепер там можна прочитати про "Мисс Ведьму", ""Чорнильне серце", "Богиню на кухне" і " Місто Ембер". А ще - у мене стосик нерочитаних книг. І це вже направду страшно. Я не встигаю їх читати.
Ніколи-ніколи за моє довге життя не траплялось так, що гарна книжка лежала непрочитаною більше двох днів. А зараз - лежать два тижні.
Бо...
Я не люблю, коли кричать. Та ще й на мене. Та ще й ні за що. І "за що" - теж не люблю.
Я не люблю, коли ображаються ні за що. Коли довго й напружено мовчать. Я не можу так жити.
За останній місяць-два отримала повний комплект:ті горлають, як скажені, ті ображаються, а потім перепрошують...А що перепрошувати, чужий страх і образа вже в мені, я відходжу довго-довго, і невідомо, коли відійду.
Важко бути чутливою.

• 
• 
•