sekleta, 55 - 23 октября 2010 23:07

Ось я і повернулась. В новому статусі. Тепер я мама. Моєму сину - 7 тижнів.
Намагаюсь адаптуватись до нового життя і нової радості.Іноді відчуваю себе прибитою,але загалом - життя налагоджується.
Хоча писати різні історії поки що не вдається.
Мефодик - толерантна дитина, розуміє, до якої замученої мами прийшов , проявляє терплячість і розуміння.
Я його потроху вчусь розуміти. Вгадую, коли йому холодно чи жарко, хочеться йому їсти чи спати, і чи треба міняти памперс. Буває дуже смішно, іноді в нього памперс закаканий, а я цицю даю, бо думаю, що дитина голодна.
Я мама.
Ніяк не звикну.
Почала виходити в місто, і так дивно мені, їду в трамваї, чи зі знайомими розмовляю, все, як завжди. А потім згадую, що я -мама.
У мене є син.
Він такий маленький.
Мені страшно.
А якщо зі мною щось станеться, як він житиме?
Такі дурні думки. Післяпологова депресія. Кажуть, пройде через три місяці.

• 
• 
•